Наші інструменти – огляд

Коли італієць Bartolomeo Cristofori близько 1700 року у Флоренції збудував перше фортепіано, він назвав його „gravicembalo col piano e forte“ – клавесин з тихо і гучно. Саме в цьому й полягала революція: уперше клавішний інструмент міг шепотіти і гриміти. Тож „pianoforte“, скорочено „piano“, означає просто „тихо-гучно“. І ще: у сучасному концертному роялі натягнуто близько 230 струн із загальним зусиллям до 20 тонн – стільки ж важать три слони.

Джерело: Metropolitan Museum of Art – рояль Cristofori

Найвідоміші скрипки світу створив Antonio Stradivari понад 300 років тому в Cremona – і донині вони продаються за десятки мільйонів, а таємниця їхнього звучання так і не була цілком розгадана. Одна з теорій: деревина росла під час „малого льодовикового періоду“ особливо повільно й щільно. А в смичку, до речі, натягнуто від 150 до 200 волосин із кінського хвоста.

Джерела: Ellinger Geigenbau – рекордний аукціон „Lady Blunt“ · Дослідження „Stradivari, violins, tree rings, and the Maunder Minimum“ (Dendrochronologia)

Коли 13-річний Pablo Casals 1890 року блукав із батьком Barcelona, він натрапив у нотній крамниці на старе видання Bach – Сюїти для віолончелі соло. Він грав їх дванадцять років, перш ніж уперше виконав публічно – і зробив ці доти майже незнані твори чи не найкоштовнішим скарбом, який може мати віолончеліст.

Джерело: The Strad – Pablo Casals and the Bach Cello Suites

Барабани стародавні – а от ударна установка напрочуд молода: вона зʼявилася близько 100 років тому в США, коли винахідливі театральні музиканти поєднали бас-барабан, малий барабан і тарілки так, щоб один ударник міг виконувати роботу кількох. Це стало можливим завдяки винаходу 1909 року: першій серійній ножній педалі для бас-барабана, запатентованій William F. Ludwig. Без цієї педалі джазових, рокових і поп-ударних, якими ми їх знаємо, просто не існувало б.

Джерело: Smithsonian – педаль бас-барабана Ludwig (1909)

Саксофон – один із небагатьох інструментів, що носять імʼя свого винахідника: бельгієць Adolphe Sax запатентував його 1846 року в Парижі. За легендою, в дитинстві він пережив добрий десяток нещасних випадків – від падіння з третього поверху до вибуху пороху. Таким же витривалим він був і як винахідник: попри насмішки та судові позови конкурентів, він утвердив своє латунне звукове диво. На щастя, каже джаз.

Джерело: The Brussels Times – Adolphe Sax

Wolfgang Amadeus Mozart буквально закохався в кларнет, коли вперше його почув – його звук нагадав йому людський голос. Для свого друга, кларнетиста Anton Stadler, восени 1791 року – лише за два місяці до смерті – він написав Концерт для кларнета ля мажор: донині це найвідоміший твір для цього інструмента, а для багатьох – один із найпрекрасніших взагалі.

Джерело: Villa Musica – путівник камерної музики до KV 622

Прусський король Friedrich der Große був пристрасним флейтистом: майже щовечора він давав приватний концерт у Sanssouci і сам скомпонував 121 сонату для флейти. Кажуть, його вчитель флейти Quantz був єдиним при дворі, кому дозволялося критикувати короля. А своєю сучасною формою поперечна флейта, до речі, завдячує ювелірові: Theobald Böhm близько 1847 року розробив клапанну механіку, яку використовують і донині.

Джерела: friedrich-der-grosse.net – музика · Deutsches Museum – Theobald Böhm

Колись блокфлейта була королівським інструментом: англійський король Heinrich VIII – сам захоплений музикант – згідно з інвентарем 1547 року володів аж 76 блокфлейтами. Bach, Händel і Vivaldi теж писали для неї велику музику. Тож те, що сьогодні вона вважається переважно дитячим інструментом, оманливе: хто грає на ній серйозно, тримає в руках справжній концертний інструмент.

Джерело: Atlas Obscura – Henry VIII and the Recorder

Коли в опері Моцарта Don Giovanni звучить знаменита серенада, хтось в оркестрі бере до рук мандоліну – уже в XVIII столітті вона вважалася інструментом закоханих, на якому грали вечорами під балконами. Vivaldi писав для неї віртуозні концерти, а навіть Beethoven скомпонував кілька ніжних пʼєс для мандоліни. Романтичніше інструмент навряд чи може звучати.

Джерело: „Deh, vieni alla finestra“ – серенада Моцарта для мандоліни

Укулеле походить з Гаваїв – зʼявилася у 1880-х роках, однак має португальське коріння: переселенці з острова Madeira привезли маленькі щипкові інструменти на кшталт machete (яку ще називають braguinha). Гавайці розвинули з них укулеле, яка швидко стала національним інструментом – навіть король Kalākaua був її великим шанувальником і сприяв їй при своєму дворі. Назва гавайською означає приблизно „блоха, що стрибає“ (uku = блоха, lele = стрибати) – імовірно, через спритні рухи пальців під час гри.

Джерела: Ukulele Magazine – The Birth of the Ukulele · Guitar-Player – історія укулеле

Мабуть, найвидатніший джазовий гітарист Європи грав із двома паралізованими пальцями: Django Reinhardt 1928 року під час пожежі тяжко травмував ліву руку – підмізинний палець і мізинець залишилися нерухомими. Замість того щоб здатися, він винайшов цілком нову техніку гри й став завдяки цьому легендою „циганського джазу“. Урок для всіх, хто вправляється: велика музика народжується не з ідеальних умов, а з ідей.

Джерело: Premier Guitar – Django Reinhardt and Gypsy Jazz

Своїм існуванням кахон завдячує забороні: поневоленим африканцям у колоніальному Перу заборонялося бити в барабани – тож вони грали на транспортних та фруктових ящиках, які ніхто не міг конфіскувати. Через століття, 1977 року, фламенко-гітарист Paco de Lucía почув цей інструмент на святі в Lima – у виконанні перуанського майстра Caitro Soto – і того ж вечора не роздумуючи купив у нього його кахон. Так ящик потрапив до Іспанії, у фламенко, а звідти – у поп-музику всього світу.

Джерела: Thomann – історія кахону · El Comercio (Перу) – як Paco de Lucía привіз кахон до Іспанії

Голос – єдиний інструмент, який ми завжди носимо з собою, і жоден не звучить особистіше. І так, чутки правдиві: тренований співак справді може розбити келих голосом. 2005 року це вдалося рок-співакові Jaime Vendera перед камерою – близько 105 децибел чистої сили голосу, без жодного підсилення. Не хвилюйтеся: на уроках ми починаємо з тихих звуків.

Джерело: Scientific American – Can a Singer Shatter Glass?